Постлюдії до Дня Вчителя...
Інтерв’ю з вчителями української мови та літератури
студентів 41-АУ групи
Степаненко Тетяна
Учитель – це професія від Бога, всі решта професії – від учителя. Кожен з нас пам'ятає свою першу вчительку, улюбленого вчителя-предметника і того, хто ганяв з 5-го по 11-й клас по вивченому, а частіше – по домашньому завданню. Ці роки залишилися у пам'яті як найбезтурботніші й найщасливіші. З плином часу вчорашні учні приводять до школи вже своїх дітей і ретельно вибирають для них класного керівника. Отож, я, Степаненко Тетяна, вирішила взяти інтерв’ю у вчителя української мови та літератури моєї школи (Білогородської ЗОШ №2) — Каплоушенко Наталії Василівні, якій в цьому році виповнилося 65 років, а її сумлінній вчительській діяльності — 45 років. Гадаю, що їй є що сказати про досвід вчителя української мови та літератури, який буде цікавим та пізнавальним для нас.
– Наталіє Василівно! Чому Ви обрали вчительську долю?
– Я завжди, скільки пам'ятаю себе, хотіла стати вчителем. У дитинстві грала з подружками «в школу» , заводила всім зошити, класний журнал. У школі була активісткою піонерського руху й вожатою в молодших класах. Улюбленим шкільним предметом була українська мова та література, любила декламувати, сама писала вірші. Я ніколи не шкодувала, що пов’язала своє життя зі школою.
– Ви більше 45 років свого життя віддали школі. Маєте великий педагогічний досвід.
– Я дякую долі за можливість стати частиною Білогородської школи № 2 Колектив педагогів школи – це колектив професіоналів. Тут створені усі умови для організації навчального процесу на високому рівні. У школі панує атмосфера співпраці, довіри, взаємодопомоги, взаєморозуміння.
– Які риси мають бути притаманні сучасному вчителеві?
– На мою думку, до важливих рис учителя я б віднесла людяність, знання свого предмета, методики викладання, людяність у поєднанні з вимогливістю, розуміння дітей, їхніх інтересів і проблем та любов до дітей, своєї праці та мови нашого народу.
– Для багатьох поколінь учнів Ви — взірець учителя, свого роду ідеал. У чому тут секрет, як Ви гадаєте? Як домогтися такої довіри від дітей?
– Мабуть найголовніше — уважно стежити за тим, щоб не нашкодити, щоб не вилетіло ненароком грубе, образливе слово. І дуже важливо добре знати свій предмет — діти шанують професіоналізм. Тільки не думайте, що у мене все було гладко. Просто я завжди виходила на зустріч учневі, допомагала вирішити ту чи іншу проблему.
– Школа сьогодні і вчора, чим вони відрізняються?
– Коли я прийшла у Білогородську школу, тут усе насаджувалось, як і в нашій радянській державі, зверху. Діти, так само як і дорослі, не мали права пропустити політінформацію, не мали права не бути піонерами, комсомольцями, боялися зганьбити піонерський галстук, загубити комсомольський квиток тощо. Ми були пригніченими, несвободними з середини. Діти говорили не те, що думали, а те що повинні були говорити, що від них вимагали. Так само і вчителі. Іноді виникали конфлікти, коли допитливі учні намагалися випитати таке, про що не слід, і, якщо вчитель не вмів гідно вийти з такої ситуації, виникав конфлікт. А зараз діти можуть сказати все що їм заманеться.
– Що Ви порадите майбутнім вчителям?
– Пригадую, як моя перша вчителька якось мені сказала, коли я засмутилася через низьку оцінку з української мови, що, звичайно ж, треба старатися вчитися добре, проте головна наука, яку всі ми маємо засвоїти – бути людиною. Ці слова так відклалися в пам’яті, що вже подорослішавши, я зрозуміла, що будь-які досягнення і професійні висоти не варті, щоб переступити через людську гідність, чесність, достоїнство. Тому хочу порадити майбутнім вчителям, перш за все, бути гідними своєї професії, справедливими, працелюбними та любити дітей.
Отже, хочу підсумувати взяте інтерв’ю у вчителя української мови та літератури і сказати, що Наталія Василівна майже цілком прирівнюється до моделі ідеального вчителя, яким його бачу я. Їй властиві майже всі ті риси характеру, які я бачу у вчителя-ідеала і про які я вже зазначала у своїй роботі. Проте, вимушена сказати, що, на мою думку, все ж таки, крім всіх цих рис та вмінь, а також знань методик, сучасному ідеальному вчителю потрібно йти в ногу з епохою інформаційних технологій. Кожна історична епоха вносить свої корективи у педагогічний процес, в якому існує певний характерний образ ідеального вчителя. Видатний український педагог О. Сухомлинський вважав, що це «справжній вихователь», обов’язковим умінням якого є мистецтво говорити. Проте нині в еру інформаційного суспільства, постає новий образ педагога, який не лише енергійний, працелюбний і комунікабельний, але й вміє користуватися новітніми технологіями як на роботі, так і в повсякденному житті.
Пилипко Наталія
Я, Пилипко Наталія, мала змогу провести інтерв’ю зі своїм шкільним учителем української мови Чайкою Валентиною Миколаївною, яка викладає у Баранівській гімназії Житомирської області. Вона люб’язно погодилась відповісти на мої запитання.
- Чому ви обрали професію учителя української мови? Та коли саме вирішили ним стати?
- Я мріяла стати вчителем ще з дитинства: навчала своїх ляльок і навіть читала книги старшим дітям, які не вміли читати. У мене ще була мрія стати лікарем, я навіть вступала до медичного інституту, але не склалось. Тому наперекір усьому пішла на вчителя української мови.
- Ви пам’ятаєте свій перший урок? Яківідчуття залишилися?
- Звісно пам’ятаю. Я хвилювалася та не знала, яке враження справлю на своїх учнів. Тому, перший урок – це був жах, а після – велике полегшення. Сказали, що з мене вийде гарний вчитель. Та й дітки були дуже задоволені мною, і викладачі також.
- Як Ви досягли того, що учні Вас люблять?
- Можу тільки сказати, що я завжди оцінювала дітей справедливо. У мене немає ні добрих, ні поганих учнів. Коли треба, я можу насварити або похвалити кожного учня, незважаючи ні на що. Вони це розуміють і тому, у нас ніколи не виникає конфліктів.
Отже, так як в школі моїм вчителем була саме Валентина Миколаївна, то я можу підтвердити те, що у неї справді дуже гарні відносини з учнями. Можу сказати, що немає ідеальних людей, але як на мене, мій учитель відповідає портрету ідеального вчителя. Валентина Миколаївна завжди дослухається до діток, не виділяє серед них поганих і добрих, об’єктивно оцінює їх старання, але вона буває і в міру суворою. Вона спеціаліст своєї справи, відповідально та креативно ставиться до викладання своїх уроків. Отримавши певні знання з педагогіки, я можу стверджувати, що кожен учитель повинен любити своїх учнів. Саме таким вчителем виявляється Валентина Миколаївна. Учні люблять її та з радістю відвідують уроки української мови. Мені дуже пощастило мати такого вчителя у шкільні роки.
Дахно Алла
Я, Дахно Алла, хочу розповісти про справжнього вчителя української мови. Пантіну Лідію Михалівну Вона викладає в Золотоніській Загальноосвітній школі I-III ступенів №5 Чераської області. Лідія Михайлівна працює у цій школі вже понад 25 років. Спілкуючись з нею, я дізналася досить багато цікавих фактів про неї та загалом про вчителювання.
Лідія Михайлівна дуже хороший вчитель, про що засвідчує її робота в класі з різними категоріями дітей. Пам’ятаю, працюючи з нашим класом, вона могла як насварити за невиконане домашнє завдання, так на тому ж уроці похвалити за розуміння нового матеріалу. Вона дуже хороший наставник та авторитет як для самого класу, так і для своєї родини.
– Лідіє Михайлівно, скажіть будь ласка, який, на вашу думку, найважливіший пункт (пункти роботи з дітьми) у викладанні української літератури дітям різного віку?
– Як на мене, одним з найважливіших пунктів у викладанні української літератури, це саме знання рідної мови. Це найважливіша роль для кожної людини, а особливо для педагога, адже він перш за все повинен вміти красно говорити своєю ластівковою мовою, що і буде показувати чудовий приклад своїм наступним поколінням.
– А ви відчуваєте задоволення від самого вчителювання , або ж взагалі – від роботи з дітьми?
– Звісно, що так. Хоч це і важка робота, проте працюючи з дітьми, я маю можливість побачити, які діти з середини, їхній кругозір, та отримую досить багато позитивних емоцій від роботи з ними… Навіть одна посмішка дитини чого варта. Також, досить важливим та цінним аспектом для вчителя української мови є те, що вчитель рідної мови й справді повинен бути чудовим прикладом та наставником для своїх вихованців.
Щодо мого власного уявлення про справжнього хорошого вчителя рідної мови хочу зазначити, що справді є такий факт, як досконало знати українську мову, знати граматичні правила та ефективні прийоми стилістики, які зможуть зробити мову вчителя барвистою та насиченою. Таким чином, учні бачитимуть приклад такого наставника, будуть переконані в тому, що в них дуже професійний та розумний вчитель, котрому можна довіряти в усьому. Крім того, учні будуть мотивовані отримувати хороші оцінки у такого цікавого педагога, котрий вміє дуже цікаво викладати і чекатимуть уроків з ним. Таким чином, їхній рівень знань та продуктивності буде зростати та вдосконалюватися, що і є досить важливим елементом в роботі класу.
Отже, поспілкувавшись з Лідією Михайлівною, почувши її думку щодо того, яким має бути вчитель, можна зробити висновок, що кожен вчитель чи майбутній педагог, як і сам учень, повинен прагнути до самовдосконалення , працювати над собою, і не тільки з того предмету, який він викладає , але і з усіх інших сфер діяльності, і, звісно, це дасть певний ривок на отримання блискучого результату!
Макаренко Катерина
Інтерв’ю з учителем української мови та літератури Крамаренко Людмилою Михайлівною (Бобровицька гімназія Чернігівська обл.)
- Чому Ви обрали саме цю професію?
- Мені завжди подобалась українська мова та література, це дійсно так. А під час студентської практики в школі я лише переконалася в тому, що передавати свої знання з цих предметів наступним поколінням – це моє покликання. Я люблю спілкуватись з дітьми, бачити їх розвиток, жагу до знань, це дійсно приносить мені задоволення і впевненість в тому, що професія вчителя є вагомою для суспільства.
- Які Ваші відносини з учнями?
- Намагаюсь бути щирою і відкритою для дітей, адже школа для них як другий дім, а вчитель повинен подбати і створити хороші відносини в ньому без бар’єрів у взаєморозумінні, що тільки покращуватиме ефективність виховного і навчального процесу. Довіра, на мою думку, теж не менш важливий фактор у цьому, адже дитина інтуїтивно відчуває наміри вчителя, а найменша похибка чи негативний настрій може зіпсувати подальшу співпрацю.
- Яку пораду Ви б дали майбутнім педагогам?
- Якщо вам дійсно подобається та справа, якою ви займаєтесь, то вона неодмінно принесе користь і результати, бо любов до власної професії – це найкращий стимул для майбутнього розвитку. Тому моя порада: отримуйте задоволення від викладання, якщо це ваше покликання, то тоді це принесе щастя і вашим учням.
Зубан Анастасія
Вчитель. Професія, яку з вже звикли ототожнюють з покликанням. Саме такого, ідеального вчителя прагнуть зустрічати учні, батьки, колеги. Мені пощастило знати таку людину. Це вчитель української мови Тимофієв Іван Михайлович (Київська обл., м. Фастів ЗНЗ №1 та №7). Все своє життя Іван Михайлович присвятив вивченню української мови. Взагалі, Іван Михайлович цікавиться багатьма темами, серед яких історія, політологія, література, культурологія, наука та техніка. Починаючи як журналіст місцевої газети, Тимофієв Іван потрапив до школи, де пропрацює на даний момент близько 40 років і довгий час займав посаду директора школи. Окрім цього, було написано сотні статей, особисто і разом з учнями, на мовознавчі теми і не тільки. На своїх уроках мови він використовує всю багатогранність своїх знань, додаючи до пояснення певної мовної теми історичні довідки, біографічні дані видатних людей чи просто цікаві історії з власного досвіду. Складно передати, на скільки це цікава людина, особливо у повсякденному спілкуванні. Іван Михайлович навчає учнів не тільки на уроках, а й на перервах, після уроків на шкільному подвір’ї чи просто зустрівши на вулиці.
Ще одна цікавий факт про даного вчителя – він завжди намагається допомогти учням розвивати здібності. Так досить часто друкуються учнівські твори, вірші, проби письменництва. Під керівництвом Івана Михайловича у школі тривалий час існувала щотижнева газета. У школі Іван Михайлович зустрів свою дружину. Ольга Андріївна викладає українську мову та літературу. Вона на своїх уроках мови використовує літературу і на всі правила чи винятки може назвати контекст з художнього твору. Що вже говорити про уроки української літератури, коли вчитель досконало знає твори. На мою думку, саме таких людей можна називати Ідеальними Вчителями, адже вони живуть мовою і своїм прикладом навчають інших. Тому я вирішила поспілкуватися саме з цими людьми про роль вчителя та українську мову.
- Чи мріяли ви стати вчителем?
- О.А.: З дитинства я хотіла бути вчителькою. Саме тому після закінчення школи вступила на філологічний факультет педагогічного інституту. Хоча спочатку я хотіла бути вчителем початкових класів.
- І.М.: Вчителем бути я ніколи не хотів. Мені цікавило що завгодно, окрім зошитів та підручників. Навчався я на факультеті філології і хотів стати саме журналістом. Доля, взагалі, цікава штука, інакше я б ніколи не опинився у школі.
- Що ви особисто вважаєте найважливішим у викладанні мови?
- І.М.: Найважливішим є те, що учні мають зрозуміти одну дуже просту істину. Мова – це душа народу і без мови нас як українців не існувало б. Тому кожен громадянин має володіти мовою, а чи використовувати її щодня – це вже особистий вибір кожного. Наша справа навчити і пояснити.
- О.А.: У своїй практиці я завжди намагаюсь донести до учнів матеріал, але не менш важливо виховувати і розвивати дітей через засоби, доступні на уроці мови. Перш за все ми повинні виховати Людину. Хоча грамотність – це теж дуже важливо.
- Яким ви бачите майбутнє української мови через 10-20 років?
- О.А.: Зараз з’явилася тенденція до популяризації мови. Про важливість мовного питання говорять багато і на радіо, і по телебаченню. Я вірю, що через певний час це принесе свої плоди і мова буде жити.
- І.М.: На цю тему можна говорити дуже довго, але я відповім коротко – буде Україна і буде українська мова. Роль мови у житті людини досить важко оцінити. Без знання мови не можна бути гарними співрозмовниками, розуміти світ та оточуючих. Саме тому на плечі вчителів покладено величезну відповідальність за розвиток кожної дитини, а отже всього майбутнього суспільства. Без мови не було б нічого. А вчителі української мови мають здійснити маленьке диво – відкрити дитині світ.
Верхомій Анастасія
Моїм улюбленим вчителем у школі була вчителька української мови та літератури Суркова Наталя Олександрівна. Саме ця людина навчила мене любити мову, літературу нашого народу, показала важливість цих знань для майбутнього.
Наталя Олександрівна, не дивлячись на молодий вік, має дуже великий досвід у викладанні та безперечний талант щодо викладання. Вона дуже добре вміє спілкуватися з дітьми різного віку. Для кожного з нас була гарним другом, завжди цікавилась нашим життям, допомагала вирішувати наші проблеми. Ми їй довіряли як рідній людині.
У 10-11 класі ми активно готувались до ЗНО. Наталя Олександрівна дуже хвилювалась за нас. Вона вигадувала цілу купу цікавих завдань, щоб нам було легше запам’ятовувати весь матеріал. Наприклад, нам пропонували цитати і ми мали вгадати, про кого це, з якого твору. Пропонували картини до творів. Ми іноді розігрували сценки. Нам було дуже цікаво і легко одночасно.
Але окрім уроків у нас продовжувалась робота і поза класом. Ми тримали зв’язок у соціальних мережах, де вона нам давала багато матеріалу, який нам потім знадобився.
Нещодавно я зв’язалась з Наталею Олександрівною та взяла у неї відповіді на декілька запитань, які цікавлять мене, як майбутнього вчителя:
1. Які якості, на Вашу думку, повинен мати ідеальний вчитель?
Вчитель має бути на одній хвилі з дитиною, знати, як зацікавити учнів. У вчителя має бути гарне почуття гумору, він має бути творчім, оригінальним, завжди мати в голові запас свіжих ідей. Треба бути добрим і справедливим одночасно, не балувати сильно дітей.
2. Звідки ви берете натхнення для нових ідей та методик?
Я використовую різні журнали для вчителів, методички, підручники, спілкуюсь з іншими вчителями на форумах в інтернеті. Пишу статті, вступаю на конференціях, де відбувається обмін досвідом. Також, підтримую зв’язок зі своєю вчителькою, яка завжди мене підтримує, дає поради, ідеї, допомагає вирішити складні ситуації з учнями.
3. Яка головна мета професії вчителя?
Треба «закохати» дитину у свій предмет, показати її важливість та необхідність знань, передати їй усі свої знання та навіть більше.
Але найголовнішою метою вважаю виховати дитину правильним членом суспільства, патріотом своєї Батьківщини, щоб попередити у майбутньому повторення подій, які відбуваються у країні сьогодні.
Треба завжди вірити, що з усіх, навіть найбільш безнадійних дітей можуть вирости гідні люди. Можливо, серед них є майбутній президент, прем’єр-міністр, відомий лікар, актор, мільйонер і так далі. Ми ніколи не знаємо, як повернеться наше життя.
Петренко Юлія
Інтерв’ю з вчителем української мови та літератури Київського обласного ліцею-інтернату фізичної культури і спорту (м. Біла Церква) Курманчук Оленою Степанівною .
- Добрий день , Олено Степанівно. Мені випала така чудова можливість поспілкуватися з Вами і дізнатися деякі секрети Вашої педагогічної діяльності. Чому Ви обрали професію вчителя?
- Добрий день. Я з радістю поділюсь своїм досвідом та секретами, хоча таких і немає. Отож, професія вчителя мене приваблює ще з часів мого навчання у школі. Завжди приємно вражали мудрість вчителів, вміння знайти потрібне слово до кожного учня. Зараз розумію, яка велика відповідальність покладається на вчителів за майбутнє кожної дитини, за її знання і вміння використовувати їх, щоб правильно жити у суспільстві.
- Які переваги має професія вчителя?
- Вчитель завжди перебуває серед молоді, що спонукає його самого постійно вчитися, вдосконалюватися, бути завжди у ногу з часом. Будучи вчителем, не важливо якого предмету, ти маєш завжди самовдосконалюватись, бути в курсі останніх новин, зокрема і новинок моди, тому що діти помічають усе, і ти повинен бути прикладом, якого хочеться наслідувати, другом, з яким можна порадитися, і тією людиною, з якою можна поділитися, можливо, проблемами, які хвилюють або потребують відповіді. Хоча ніщо не може зрівнятися із іскорками цікавості в дитячих очах, словами вдячності та бажанням учнів обов`язково прийти на наступний урок.
- Як діти вивчають українську мову? Можливо у Вас є свій секрет, який Ви використовуєте на уроках?
- Насправді ніяких секретів немає. Найвизначнішими складниками навчального процесу виступає робота та підготовка вчителя , я маю на увазі не тільки досконале знання свого матеріалу , а й всезагальний розвиток , наприклад, навести такий приклад , щоб діти без складнощів запам`ятали його, можливо навіть використання жартів або ж гуморесок, повірте, досвід показує , що саме використання жартів на уроках підвищує ефективність вивчення та зацікавлення учнів до української мови зокрема, і здатність педагога так побудувати урок, щоб учні були задіяні в певному виді діяльності, застосування різноманітних новітніх технологій , які перетворюють звичайні уроки в цікаві подорожі та незвичайні мандрівки до країни Мови. (Ще починаючи з 5 класу ми вигадуємо з дітками власну країну Мови). І звичайно безмежна любов до дітей . Без цього неможлива ніяка плідна співпраця.
- Дякую Вам за відвертість. Успіхів у навчанні Вашим учням та кар`єрного росту та невпинного бажання Вам навчати дітей та ділитись з ними своїми знаннями.
Ільченко Марія
Інтерв’ю з учителем української мови та літератури Плохою Вірою Анатоліївною (Кременчуцька гімназія №6, м. Кременчук, Полтавської обл.).
- Віра Анатоліївно, скажіть, будь-ласка, чи подобається вам професія вчителя?
- Складно відповісти однозначно, вчителювання потребує багато зусиль та терпіння. Проте, кожного ранку я прокидаюся з гарним настроєм та радістю, що протягом дня буду займатися улюбленою справою! Звичайно, є хороші моменти й не дуже, але я максимально намагаюся зосереджувати свою увагу тільки на позитивному!
- А скільки років ви викладаєте в нашій гімназії?
- Вже 11-й рік. Так швидко плине час..
- Які риси, на вашу думку, мають бути притаманні сучасному вчителеві?
- До важливих рис учителя я б віднесла компетентність (знання свого предмета, методики викладання), широкий кругозір, інтелігентність, людяність у поєднанні з вимогливістю, розуміння дітей, їхніх інтересів і проблем; готовність допомогти; довіру й повагу до самостійності учнів; простоту й почуття особистої гідності.
- Як ви вважаєте, новітні технології полегшують роботу вчителя, чи, навпаки, роблять учнів більш пасивними, адже вони знають, що все є в Інтернеті?
- Вчителю не потрібно витрачати час і словесно пояснювати тему. Адже ми знаємо, що є кілька типів сприйняття. Комусь простіше запам'ятати, коли він слухає, комусь, коли слухає і бачить, а комусь, коли запише. Чим більше видів пам'яті залучається – тим краще запам'ятовується. Не завжди навіть дорослий знає, який у нього тип сприйняття. Тому я намагаюся на своїх заняттях використовувати якомога більше варіантів. Техніка, звичайно, допомагає сконцентровано подавати інформацію. На екрані в кольорі краще сприймається. А якщо діти самі роблять презентації, то вони краще засвоюють матеріал. Потрібно подати інформацію цікаво, проілюструвати її, тоді дитина поглиблюється в тему. Це означає, що технології допомагають вчителеві урізноманітнити процес навчання, зацікавити учнів та залучити їх до роботи, і, врешті решт, йти в ногу з часом!
- Щиро дякую вам за розгорнуті відповіді, до зустрічі!
Бурова Олександра
Інтерв’ю з вчителем української мови та літератури Рафальською Галиною Анатоліївною (Київська загальноосвітня школа l – lll ступенів № 128 ).
- Скільки років ви працюєте у школі?
- Вчителем я працюю вже 23 роки, з яких 15 в цій школі.
- А ви все життя мріяли бути вчителем?
Якщо чесно ніколи в дитинстві не думала, що буду працювати у школі. Моя мама працювала вчителькою російської мови, і вона наполягла на тому, щоб я вибрала її професію, так би мовити пішла її стопами. Проте я з дитинства обожнюю українську літературу, тому і обрала шлях вчителя української мови та літератури.
- І як ви не шкодуєте?
Ні одного дня не пожалкувала, але з кожним роком робота з дітьми стає складнішою, і це вимагає великого терпіння, відповідальності та любові до своїх учнів.
- Які теми вам більше всього подобається викладати?
Більш за все я люблю ті теми, що стосуються лексики, а особливе значення для мене має діалектна лексика і фразеологія. Для мене це та скарбниця, з якою можна досліджувати наше мовне, культурне та й взагалі національне різноманіття, наші традиції. Можливо, саме через це, всі уроки присвячені лексиці проходять в мене як свято.
- Що ви більше всього любите у своїй роботі?
Ну звісно, це робота з дітьми. Бо я не тільки їх вчу, я ще вчусь у них. І мабуть, я все життя пропрацювала у школі із задоволенням, жодного разу не подумала, що не треба було слухати мою маму, через любов до дітей. Звісно з ними буває іноді складно, але кожен з них для мене як сонечко.